Разом йдемо до перемоги!

Запоріжжя – місто на шляху евакуації багатьох українських родин. У гуртожитку педагогічного фахового коледжу Хортицької національної академії розселили людей, які змогли виїхати з окупованих територій. Чим можемо їм допомогти? Спільним рішенням було вирішено скласти графік проведення заходів з дітьми. Майстер-класи, руханки, ігри на логіко-метематичний розвиток, показ театру, виготовлення «ляльок-мотанок», ігри на свіжому повітрі та багато інших забав готові були організувати студенти і класні керівники.Понеділок. Гуртожиток. Чекаємо зустрічі з дітьми. Нікого немає! Дивно…

Помічаємо хлопчика, який виглядає з-за кутка. Кличемо до себе!

Ні, я буду тут стояти!

Добре, стій! Але якщо захочеш, підходь!

Голос за спиною:Привіт! Де нам сісти?

Обертаюсь і бачу двох дівчат, заплетені тоненькі косички, тримаються за руки.

Привіт, я Катя!- студентка посміхається і протягує руку малечі. Я – Варя, а це Віка. Ми сестрички. – і протягує руку на зустріч.А потім були Микита, Катруся, Марійка, Максим, Іван, Каміла… ці діти чули вибухи, сиділи у підвалах без світла, без води та їжі, але вони вірять нам, дорослим. Ми ліпили, співали, грали з м’ячем і помітили, що вони почали з нами спілкуватись, задавати питання, просити допомогти вирізати чи наклеїти. Коли прощалися, діти не хотіли випускати наші руки зі своїх долоньок, запитували, чи прийдемо ми ще. І ми виконали обіцянку, приходимо щодня для того, щоб вислухати, розважити, навчити, допомогти тим дітям, які живуть не вдома, але вони так хочуть туди де їм було добре, де вони залишили свої іграшки.

Деякі студенти після зустрічі з дітками-переселенцями повертаються до гуртожитку з іграшками і промовляють «Я обіцяла, що принесу іграшку!».Ви не бачили як сміються діти! А ми чули цей дитячий сміх, коли студентка привела свою малесеньку собачку до наших підопічних. Не було жодної дитини, яка б не згадала про свого улюбленця, який залишився там, у них вдома.Майбутні вихователі і вчителі, студенти педагогічного фахового коледжу вчаться разом з нами допомагати не лише дітям але й дорослим. Стомлені мами просять поради як допомогти дитині адаптуватися на новому місці, подолати страх залишитись одному в кімнаті, і наші здобувачі освіти можуть дати декілька порад.

Минають дні, тижні, змінюються мешканці гуртожитку, дехто поїхав далі по країні, дехто вирішив шукати притулку за кордоном, але більшість залишається тут, з нами. Вони вірять, що скоро повернуться додому!

Ми щасливі, що вже можемо бачити посмішки на обличчях людей, які прибули до Запоріжжя. Разом йдемо до перемоги!