«А ми відповідаємо за націю, За сотні доль, за сотні починань…»

Впевнена: випускники Запорізького педагогічного училища (тепер коледжу) пізнали головні рядки Головної пісні  одного з найкращих і найголовніших навчальних закладів не лише Запорізького краю, а й усієї України :  упродовж майже  135 років звідси, із стін цього закладу рушають до дитячих садків та початкових шкіл  десятки сучасних молодих виховательок та  омріяних дітьми-першокласниками їхніх перших  учителів. Рушають, щоб на освітянській ниві сіяти розумне, добре й вічне. Разом із молодими педагогами-випускниками  в життя йдуть і рядки Головної пісні закладу «А ми відповідаємо за націю…», які вже стали своєрідним освітянським гаслом.

… Понад 30 років у стінах педагогічного закладу лунає щира й тепла пісня про надзвичайно важливу й відповідальну місію освітян – нести відповідальність за кожну дитячу душу, а значить і за всю націю, яка теж у руках справжнього учителя-творця…

Головна пісня закладу первісно називалася «Гімн Запорізького педагогічного училища» і лише з часом одержала назву «Ода коледжу».  Сьогодні текст Оди коледжу – на почесному місці в закладі поряд із Державним Прапором України.  Перед текстом – вказівка  його авторів: вірші Світлани Аніщенко, музика Ігоря Денеги… Хто вони – Світлана Аніщенко й Ігор Денега, які назавжди подарували педагогічному закладу таку щиру, чесну й горду пісню?..

Обоє навчалися на шкільному відділенні: Світлана  –  після 9 класу, а Ігор   – після 11класу , маючи музичну освіту.

…1-А шкільний, де навчалася Світлана Аніщенко і де мені пощастило разом із нею та її однокурсниками гортати сторінки рідної української літератури, здавався часом не групою учнів педучилища, а групою студентів філфаку університету: прагнули пізнавати, розуміти, аналізувати, творити. Мали власне  бачення, неординарне мислення і сміливість дискутувати, захищати свої переконання…  Щоправда, була серед них одна дивна й мовчазна дівчина, що здавалася відсутньою на наших літературних баталіях.  Та коли я за традицією звернулася до новачків «Чи є серед вас поети?», ця, здавалося, байдужа до всього дівчина підійшла до мого вчительського столу і якось ніяково кинула шматок аркушу, списаного дрібними буквами: «Нате! Ось!» – і все…  Вже ввечері вдома я взяла до рук той шматочок аркуша і прочитала написане. Сказати, що я була здивована і вражена,  –  це не сказати нічого. Відразу зателефонувала моєму доброму приятелю поету Григорію Лютому.  Прочитала – мовчить. А потім – «Прочитай ще раз!»  І вже після –  «Талант!..Це вже поетеса, вже майстер!»… Про що, про кого була та  Світланина поезія?.. Скажу чесно: про Нього, про Скрипаля, в якого була закохана юна поетеса.

Зрозумівши, що зовсім поряд зі мною, в аудиторії 343, за третьою від стіни партою пізнає українську літературу талановита поетка, я наважилася якось на перерві залишити її в аудиторії й обережно попросила: « Світлано, а чи не спробувати тобі написати гімн педучилища?» Поглянула здивовано й стримано: «Спробую…»  За три дні я мала текст майбутнього гімну  педучилища. Це – як дорогоцінну річ тримати в руках. Як небачене й нечуване диво пізнати: «І знову ранок голосів і усмішок…», «Потік до Храму – запорука успіху Всіх починань…» І, як наказ, Світланине тверде: « Музику хай напише … Ігор, Скрипаль… І ніхто інший…» 

Прочитавши текст і вислухавши моє прохання, Ігор пообіцяв: «Зрозумів! Спробую!»  За кілька днів на перерві Ігор запросив мене до актового залу: « Послухайте!», сів за рояль і наспівав … новонароджений Гімн Запорізького педагогічного училища. Я була щаслива. Авторка тексту теж була щаслива. Вона створила «тіло», а Ігор дав йому «душу». Отак і зазвучав наш Гімн, який можна вважати Головною піснею не лише цього закладу, а й цілого педагогічного світу держави…  По-справжньому життя йому дав  знаний в Україні й на Запоріжжі Зразковий ансамбль української народної пісні «Криниченька», талановита, працьовита, вимоглива й залюблена в українську пісню керівниця якого Галина Сергіївна Усенко разом із криничанами зробила все, щоб Гімн Запорізького педагогічного училища  звучав красиво, гордо й гідно. Допоміг «Криниченьці»  колега Галини Сергіївни – викладач музики й одночасно композитор Микола Миколайович Карпенко: він дав життя музиці, створеній Ігорем Денегою. Відтоді й звеличувала  «Криниченька» своїм співом Гімн як найдорожчий, надбаний Запорізьким  педагогічним училищем скарб…

 Що ще додати до цього?  Світлана Аніщенко – член Національної Спілки письменників України. Вона є автором кількох поетичних збірок. Залишається скромною й мовчазною. Як в юності… Ігор Денега – відомий на Бердянщині викладач і скрипаль… Головна пісня педучилища, педколеджу, створена  Світланою Аніщенко і Ігорем Денегою, жила понад три десятиліття, живе сьогодні і  неодмінно житиме завтра. Хай буде так!  

Світлана КОВАЛЕНКО